Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що під час дії воєнного стану як робочий час працівників, так і відпустки можуть відрізнятися від встановлених нормами законодавства про працю.

Так, за рішенням роботодавця робочий час для працівників критичної інфраструктури може бути збільшеним до 60 годин на тиждень. Таке збільшення не являється обов’язковим, а є правом роботодавця. При цьому, збільшений робочий час може встановлюватися не для всіх працівників підприємства, а для окремих підрозділів або ж конкретних працівників.

Звертаємо увагу, що при збільшенні норм робочого часу підприємство зобов’язане пропорційно збільшити і заробітну плату працівників.

Також роботодавці можуть самостійно визначити, буде підприємство працювати п’ятиденний чи шестиденний робочий тиждень. В цьому випадку тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

Початок робочого дня  і його закінчення, або тривалість робочої зміни також може змінюватись роботодавцем відповідно до його потреб.

Для зміни робочого часу, запровадження шестиденного робочого тижня підприємству необхідно видати відповідний наказ та ознайомити з ним працівників під особистий підпис. Отримувати згоду профспілкової організації (за її наявності) та попереджати працівників про запровадження змін за два місяці – не обов’язково.

Також під час воєнного стану в Україні додатково скасовано:

• заборону роботи у вихідні дні;
• скорочений робочий день напередодні святкових, неробочих і вихідних днів;
• перенесення вихідного дня, якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем;
• обмеження для надурочних робіт.

Що стосується відпусток, то можна виділити такі основні нововведення, які діють під час воєнного стану:

• щорічна основна відпустка може бути обмежена строком 24 календарні дні за поточний рік. Тобто, якщо відповідно до норм законодавства працівник має право на додаткову відпустку (за небезпечні та/або важкі умови праці, в зв’язку з інвалідністю тощо), то така відпустка може не надаватися;
• якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати;
• не використана працівником відпустка за минулі роки може не надаватись під час дії воєнного стану;
• якщо працівник задіяний до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, виробництві товарів оборонного призначення або ж до робіт, пов’язаних з виконанням мобілізаційного завдання, роботодавець вправі відмовити такому працівнику у наданні будь-якого виду відпустки, окрім відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами;
• протягом дії воєнного стану відпустки без збереження заробітної плати можуть надаватися за заявлю працівника будь-якої тривалості.

Отже. Під час дії воєнного стану у випадку необхідності роботодавці мають право у встановлених законом межах змінювати тривалість робочого часу працівників, режим роботи, а також не надавати працівникам пільгові відпустки. При цьому завчасне повідомлення працівників про такі зміни не являється обов’язковим.